пиряти
ПИРЯТИ, яю, яєш, недок., розм. 1. перех. і без додатка. Носити, тягати важкі речі. Батько і син пиряли мішки мовчки (Цюпа, Грози.., 1961, 148); Врешті Бурштейн помахом руки відіслав биндюжника геть, сів на стілець з таким змореним виглядом, наче він сам пиряв по кімнаті важку швейну машинку (Дім., Ідол, 1961, 131).
2. неперех., за ким. Швидко бігати; гасати. Бігає [Солоха] за собакою та все кричить: Лишка! Лишка! Собака й сюди й туди, - а вона пиряє за нею (Мирний, І, 1954, 68).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пиряю | пиряємо |
2 особа | пиряєш | пиряєте |
3 особа | пиряє | пиряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пирятиму | пирятимемо |
2 особа | пирятимеш | пирятимете |
3 особа | пирятиме | пирятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пиряв | пиряли |
Жіночий рід | пиряла | |
Середній рід | пиряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пиряймо | |
2 особа | пиряй | пиряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пиряючи | |
Минулий час | пирявши |