пиняво
ПИНЯВО, діал. Присл. до пинявий. Добув [Василь] ще цеглину, виліз, просунув руку в продухвину й почав збивати бовдур. Розмахнутися було ніяк, отже діло йшло пиняво (Хотк., І, 1966, 118); Маржинка що візьме в зуби [сіно], то так перевертає язиком, так пиняво жвякає, якби своє тіло їла (Круш., Буденний хліб.., 1960, 172).