перечитися
ПЕРЕЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., діал. Сперечатися. На сей раз мама тільки плакала, та вже не перечилась (Л. Укр., III, 1952, 635); Дивно, що люди про щось перечуться (У. Кравч., Вибр., 1958, 273); * Образно. Легенький вітрець перечиться з сонцем.., та й собі їх [квіточки] цілує (Черемш., Тв., 1960, 357).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перечуся | перечимося |
2 особа | перечишся | перечитеся |
3 особа | перечиться | перечаться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перечитимуся | перечитимемося |
2 особа | перечитимешся | перечитиметеся |
3 особа | перечитиметься | перечитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | перечився | перечилися |
Жіночий рід | перечилася | |
Середній рід | перечилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перечмося | |
2 особа | перечся | перечтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | перечачись | |
Минулий час | перечившись |