перемучити
ПЕРЕМУЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Змучити всіх або багатьох.
2. Дуже змучити; змучити ще раз, повторно або заново, по-іншому. Чорт би перемучив твого батька! (Номис, 1864, № 3757); Улиці, базари Крились трупом, плили кров'ю . - Мало клятим кари! Ще раз треба перемучить, Щоб не повставали (Шевч., І, 1963, 110).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перемучу | перемучимо |
2 особа | перемучиш | перемучите |
3 особа | перемучить | перемучать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | перемучив | перемучили |
Жіночий рід | перемучила | |
Середній рід | перемучило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перемучімо | |
2 особа | перемучи | перемучіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | перемучивши |