паркий
ПАРКИЙ, а, е. 1. Дуже насичений теплою парою, вологою. Парке, тепличне повітря стоїть над мокрими городами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 508).
2. Жаркий, душний внаслідок надмірних випарів. Сонце вже випливало з-за обрію. День обіцяв бути гарячий і паркий (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 57).
3. Від якого йде пара; який випускає теплі випари. Вариво клекотіло в казанах, .. паркий дух ситної страви, прозорий димок слався на галявині (Горд., Чужу ниву.., 1947, 270); Землі паркій, мов сизуватій птиці, На крила впала райдужна краплинь (Мал., Книга.., 1954, 79).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | паркий | парка | парке | паркі |
Родовий | паркого | паркої | паркого | парких |
Давальний | паркому | паркій | паркому | парким |
Знахідний | паркий, паркого | парку | парке | паркі, парких |
Орудний | парким | паркою | парким | паркими |
Місцевий | на/у паркому, паркім | на/у паркій | на/у паркому, паркім | на/у парких |