оцинковник
ОЦИНКОВНИК, а, ч. Робітник, фахівець з оцинкування.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оцинковник | оцинковники |
Родовий | оцинковника | оцинковників |
Давальний | оцинковникові, оцинковнику | оцинковникам |
Знахідний | оцинковника | оцинковників |
Орудний | оцинковником | оцинковниками |
Місцевий | на/у оцинковнику, оцинковникові | на/у оцинковниках |
Кличний | оцинковнику | оцинковники |