осмислений
ОСМИСЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до осмислити. Думки проясніли, практика була осмислена високою освітою і знанням (Кучер, Дорога.., 1958, 76); Микола палко полюбив осмислені, повні поезії і творчості дороги (Мас., Життя.., 1960, 112).
2. у знач. прикм. Свідомий, розумний. Тому, хто не знав його.., могло здатися, що в його погляді більше недружелюбної настороженості, ніж.. осмисленого ставлення до того, що відбувається (Руд., Вітер.., 1958, 38).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осмислений | осмислена | осмислене | осмислені |
Родовий | осмисленого | осмисленої | осмисленого | осмислених |
Давальний | осмисленому | осмисленій | осмисленому | осмисленим |
Знахідний | осмислений, осмисленого | осмислену | осмислене | осмислені, осмислених |
Орудний | осмисленим | осмисленою | осмисленим | осмисленими |
Місцевий | на/у осмисленому, осмисленім | на/у осмисленій | на/у осмисленому, осмисленім | на/у осмислених |