опитувач
ОПИТУВАЧ, а, ч. Той, хто опитує кого-небудь. Прислухаючись до розмови селян.., опитувачі фіксували різноманітні прояви народного смаку й майстерності в мові (Наука.., 10, 1967, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опитувач | опитувачі |
Родовий | опитувача | опитувачів |
Давальний | опитувачеві, опитувачу | опитувачам |
Знахідний | опитувача | опитувачів |
Орудний | опитувачем | опитувачами |
Місцевий | на/у опитувачі, опитувачу, опитувачеві | на/у опитувачах |
Кличний | опитувачу | опитувачі |