одудкуватий
ОДУДКУВАТИЙ, а, е, діал. Трубчастий. На городі очерет та й одудкуватий (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | одудкуватий | одудкувата | одудкувате | одудкуваті |
Родовий | одудкуватого | одудкуватої | одудкуватого | одудкуватих |
Давальний | одудкуватому | одудкуватій | одудкуватому | одудкуватим |
Знахідний | одудкуватий, одудкуватого | одудкувату | одудкувате | одудкуваті, одудкуватих |
Орудний | одудкуватим | одудкуватою | одудкуватим | одудкуватими |
Місцевий | на/у одудкуватому, одудкуватім | на/у одудкуватій | на/у одудкуватому, одудкуватім | на/у одудкуватих |