огрядний
ОГРЯДНИЙ, огрядна, огрядне. Дебелий, міцний поставою; кремезний. Чує кішка, де сало лежить: одно те, що дівка здорова, молода, огрядна, чорнобрива, повновида, а худоби-худоби - так батечки! (Кв.-Осн., II, 1956, 154); Жінка в його нижченька за його, тільки огрядніша якась, Палажкою звуть (Тесл., Вибр., 1936, 132); В хату швидко заходить огрядна крижаста дівка (Вирган, В розп. літа, 1959, 294); // Товстий, опасистий. Його цікавила та дивна пара - огрядний, вайлуватий чоловік і його ставна й гнучка молода дружина (Ле, Міжгір'я, 1953, 21).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | огрядний | огрядна | огрядне | огрядні |
Родовий | огрядного | огрядної | огрядного | огрядних |
Давальний | огрядному | огрядній | огрядному | огрядним |
Знахідний | огрядний, огрядного | огрядну | огрядне | огрядні, огрядних |
Орудний | огрядним | огрядною | огрядним | огрядними |
Місцевий | на/у огрядному, огряднім | на/у огрядній | на/у огрядному, огряднім | на/у огрядних |