обідець
ОБІДЕЦЬ, дця, ч. Зменш.-пестл. до обід 1, 2. - Знаєш, братчику, маю тобі щось важне повісти, - сказала раз Зоня до Тараса, коли скінчили свій смирненький обідець (Ков., Світ.., 1960, 65); Прийде кумець на обідець, а ложки не буде (Номис, 1864, № 11899); - Сьогодні й обідцю за тебе ніхто не зробить (Стеф., Вибр., 1945, 86).
ОБІДЕЦЬ, дця, ч. Зменш. до обід 2. Батькові очі круглі, з червоними обідцями від безсоння (Донч., Вибр., 1948, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обідець | обідці |
Родовий | обідця | обідців |
Давальний | обідцеві, обідцю | обідцям |
Знахідний | обідець | обідці |
Орудний | обідцем | обідцями |
Місцевий | на/у обідці | на/у обідцях |
Кличний | обідцю | обідці |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обідець | обідці |
Родовий | обідця | обідців |
Давальний | обідцеві, обідцю | обідцям |
Знахідний | обідець | обідці |
Орудний | обідцем | обідцями |
Місцевий | на/у обідці | на/у обідцях |
Кличний | обідцю | обідці |