обивателька
ОБИВАТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до обиватель 1, 2. Якщо вже герой [літературного твору] виявляє високу свідомість і добровільно виїжджає в колгосп, то так і знайте: дружина в нього неодмінно закореніла міщанка і невиправна обивателька (Вітч., 4, 1961, 173); - Що ж поробиш, Тарасику! - з робленим жалем зітхає Ніна Остапівна. - Така я є. Міщаночка і обивателька (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обивателька | обивательки |
Родовий | обивательки | обивательок |
Давальний | обивательці | обивателькам |
Знахідний | обивательку | обивательок |
Орудний | обивателькою | обивательками |
Місцевий | на/у обивательці | на/у обивательках |
Кличний | обивателько | обивательки |