мститися
МСТИТИСЯ, мщуся, мстишся, над ким-чим, кому, на кому і без додатка, недок. Здійснювати помсту над кимось, чимось. Для неї здалося, що невістка.. мститься над нею за товсті сорочки (Н.-Лев., II, 1956, 296); Пішла чутка-поговірка по всьому селу. Усі винуватять Пріську: то вона мститься на Хведорові за дочку (Мирний, III, 1954, 59); [Бурлака:] Захотілось йому, бач, молоду Олексину собі висватать, а та йому гарбуза піднесла, і то він так мститься (К.-Карий, І, 1960, 51); Щойно радянське військо вигнало окупантів з рідного села, дев'ятнадцятирічний юнак попрощався з батьківською хатою і пішов мститись ворогові, що сплюндрував рідний край (Добр., Тече ріка.., 1961, 7).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мщуся | мстимося |
2 особа | мстишся | мститеся |
3 особа | мститься | мстяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мститимуся | мститимемося |
2 особа | мститимешся | мститиметеся |
3 особа | мститиметься | мститимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мстився | мстилися |
Жіночий рід | мстилася | |
Середній рід | мстилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мстімося | |
2 особа | мстися | мстіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мстячись | |
Минулий час | мстившись |