клинцьований
КЛИНЦЬОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до клинцювати; // у знач. прикм. Зруб чи каркас, заповнений деревом, обмазують глиною по клинцьованій поверхні (Жилий буд. колгоспника, 1956, 173).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | клинцьований | клинцьована | клинцьоване | клинцьовані |
Родовий | клинцьованого | клинцьованої | клинцьованого | клинцьованих |
Давальний | клинцьованому | клинцьованій | клинцьованому | клинцьованим |
Знахідний | клинцьований, клинцьованого | клинцьовану | клинцьоване | клинцьовані, клинцьованих |
Орудний | клинцьованим | клинцьованою | клинцьованим | клинцьованими |
Місцевий | на/у клинцьованому, клинцьованім | на/у клинцьованій | на/у клинцьованому, клинцьованім | на/у клинцьованих |