зупин
ЗУПИН, у, ч. : Нема (не було) зупину кому, чому - не можна зупинити, спинити кого-, що-небудь. - Тепер нашому братові нема зупину, бойове хрещення пройшли і підем по Україні,- скинувши шапку , під якою парувало сивувате волосся, нахвалявся мінометник Платон Спиридонович Горілий (Шер., В партиз. загонах, 1947, 50); Біжать воркуючи струмки До повноводої ріки І там збивають жовту піну, - З гори струмкам нема зупину (Шпак, Вибр., 1952, 95); * Образно. «Повстаньте, гнані і голодні робітники усіх країв!» І люд, випростуючи спину, підводив радісне чоло, і свіжій силі ні зупину, ані кордонів не було (Уп., Вірші.., 1957, 122).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зупин | зупини |
Родовий | зупину | зупинів |
Давальний | зупинові, зупину | зупинам |
Знахідний | зупин | зупини |
Орудний | зупином | зупинами |
Місцевий | на/у зупині | на/у зупинах |
Кличний | зупине | зупини |