зневажання
ЗНЕВАЖАННЯ, я, с. Дія за знач. зневажати. Василеві було противно дивитися, як принижувала себе людина. Він уперше бачив таке зневажання своєї гідності (Хижняк, Невгамовна, 1961, 151); Партія вчить не проходити мимо жодного факту зневажання бодай однією особою чи одним колективом свого обов'язку перед державою, перед народом (Рад. Укр., 12. IX 1962, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зневажання | зневажання |
Родовий | зневажання | зневажань |
Давальний | зневажанню | зневажанням |
Знахідний | зневажання | зневажання |
Орудний | зневажанням | зневажаннями |
Місцевий | на/у зневажанні | на/у зневажаннях |
Кличний | зневажання | зневажання |