зачуханий
ЗАЧУХАНИЙ, а, е, розм. Позбавлений нагляду; занедбаний, занехаяний. Хлопець бачив того малого поводатаря. Мале, років восьми зачухане хлоп'я в самій сорочці (Ле, Хмельницький, І, 1957, 6); - То дозвольте нам свою комуну одчубучити.- А де ж твоя база? - запитав Василенко.- В Глибові був якийсь там зачуханий маєток, ну, от вони й організувалися (Збан., Сеспель, 1961, 322).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зачуханий | зачухана | зачухане | зачухані |
Родовий | зачуханого | зачуханої | зачуханого | зачуханих |
Давальний | зачуханому | зачуханій | зачуханому | зачуханим |
Знахідний | зачуханий, зачуханого | зачухану | зачухане | зачухані, зачуханих |
Орудний | зачуханим | зачуханою | зачуханим | зачуханими |
Місцевий | на/у зачуханому, зачуханім | на/у зачуханій | на/у зачуханому, зачуханім | на/у зачуханих |