запобіжник
ЗАПОБІЖНИК, а, ч., спец. Прилад, пристрій для запобігання чому-небудь. Компас мав запобіжник, яким закріплюють стрілку, щоб не псувалася голка (Фіз. геогр., 5, 1956, 10); Він зняв запобіжник і наставив автомат у той бік, звідки пролунав підозрілий звук (Загреб., Європа 45, 1959, 56).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запобіжник | запобіжники |
Родовий | запобіжника | запобіжників |
Давальний | запобіжникові, запобіжнику | запобіжникам |
Знахідний | запобіжник | запобіжники |
Орудний | запобіжником | запобіжниками |
Місцевий | на/у запобіжнику | на/у запобіжниках |
Кличний | запобіжнику | запобіжники |