задумувати
ЗАДУМУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАДУМАТИ, аю, аєш, док. 1. перех., також з інфін. Планувати, вирішувати, мати намір щось зробити. - Там задумують таке, щоб само й на кіш насипало, само зсипало, вивертало, у діжі складало, вчиняло й пекло (Мирний, І, 1954, 194); Задумала Орлиха свого Василя одружити (Вовчок, І, 1955, 80); Тарас розумів, що його вчитель задумав велику картину (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 157).
2. неперех. Зупинятися в думках на чому-небудь; вибирати щось. Куди голова задумала, то туди й ноги несуть (Номис, 1864, № 6681); Торгує було [Макуха], знаєте, дьогтем, сіллю, часом хлібом і всячиною, чим задумає (Кв.-Осн., II, 1956, 254).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задумую | задумуємо |
2 особа | задумуєш | задумуєте |
3 особа | задумує | задумують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задумуватиму | задумуватимемо |
2 особа | задумуватимеш | задумуватимете |
3 особа | задумуватиме | задумуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задумував | задумували |
Жіночий рід | задумувала | |
Середній рід | задумувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задумуймо | |
2 особа | задумуй | задумуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | задумуючи | |
Минулий час | задумувавши |