задума
ЗАДУМА, и, ж. Стан того, хто заглибився в думки, роздуми. Скачуть хвилі по каменях та навівають тиху задуму... (Н.-Лев., II, 1956, 391); З карих, трохи посоловілих очей визирали неспокій та задума, наче вона [Мотря] загубила моральну рівновагу (Коцюб., І, 1955, 43); В суворій задумі стояли бійці навколо могили, слухаючи прощальне слово гвардії майора Воронцова (Гончар, III, 1959, 123); * Образно. Передосіннє небо повите було в голубу задуму (Вас., II, 1959, 204).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | задума | задуми |
Родовий | задуми | задум |
Давальний | задумі | задумам |
Знахідний | задуму | задуми |
Орудний | задумою | задумами |
Місцевий | на/у задумі | на/у задумах |
Кличний | задумо | задуми |