задублий
ЗАДУБЛИЙ, а, е, рідко, 1. Дієпр. акт. мин. ч. до задубнути і задубти. Після важкої, нелюдської роботи в лісі Микола повертається додому знесилений, задублий від холоду (3 глибин душі, 1959, 44).
2. у знач. прикм. Який задубів, утративши гнучкість, рухливість. Приємна теплінь розливалася по задублому тілу... (Граб., III, 1960, 93); Тамара.. хукає на задублі пальці (Хижняк, Тамара, 1959, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задублий | задубла | задубле | задублі |
Родовий | задублого | задублої | задублого | задублих |
Давальний | задублому | задублій | задублому | задублим |
Знахідний | задублий, задублого | задублу | задубле | задублі, задублих |
Орудний | задублим | задублою | задублим | задублими |
Місцевий | на/у задублому, задублім | на/у задублій | на/у задублому, задублім | на/у задублих |