громадянство
ГРОМАДЯНСТВО, а, с. 1. Належність особи до складу громадян (у 1 знач.) якоїсь держави, що обумовлює її права й обов'язки щодо цієї держави. Для громадян СРСР встановлюється єдине союзне громадянство (Конст. СРСР, 1945, 6).
@ Здобути право громадянства - стати загальновідомим і загальновизнаним. «Глитай» того ж Кропивницького здобув собі право громадянства аж після довгої і завзятої боротьби з забобонами (Фр., XVI, 1955, 113); Позбавлений права громадянства - не має умов для існування, не існує. Проблема безробіття давно позбавлена права громадянства на радянській землі (Рад. Укр., 15.УІ 1962, 1).
2. збірн. Те саме, що громадськість. Стоячи на сторожі «мужицьких» інтересів, викликає [І. Франко] часом цілу бурю серед громадянства своїм різким, палким словом (Коцюб., III, 1956, 351); Він марив про любу працю задля громадянства, а довелось панькатися з судовими паперами (Гр., II, 1963, 45).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | громадянство | громадянства |
Родовий | громадянства | громадянств |
Давальний | громадянству | громадянствам |
Знахідний | громадянство | громадянства |
Орудний | громадянством | громадянствами |
Місцевий | на/у громадянстві | на/у громадянствах |
Кличний | громадянство | громадянства |