гороїжитися
ГОРОЇЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., розм. 1. Триматися зарозуміло, чванливо; козиритися. [Єгер (гороїжиться, вигукує): ] Гей, Вельцелю! Зараз мені став дві кварти! Я плачу. Думаєш, може, я побрязкачів не маю? (Л. Укр., IV, 1954, 227); Андрон гороїжився і йшов на збори з незалежним, зневажливим виглядом (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 72).
2. Підніматися, стовбурчитися. Вона.. дивилась на море, що.. гороїжилось грізними бурунами (Л. Укр., III, 1952, 612).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гороїжуся | гороїжимося |
2 особа | гороїжишся | гороїжитеся |
3 особа | гороїжиться | гороїжаться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гороїжитимуся | гороїжитимемося |
2 особа | гороїжитимешся | гороїжитиметеся |
3 особа | гороїжитиметься | гороїжитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гороїжився | гороїжилися |
Жіночий рід | гороїжилася | |
Середній рід | гороїжилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гороїжмося | |
2 особа | гороїжся | гороїжтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гороїжачись | |
Минулий час | гороїжившись |