городничий
ГОРОДНИЧИЙ, чого, ч., іст. У повітових містах Російської імперії - службова особа (з дворян), що виконувала на території міста адміністративно-поліцейські функції. Адміністративною владою в місті був городничий, якого призначав уряд (Іст. СРСР, II, 1957, 68); - Треба бігти дати знати справнику, городничому... поліції, значиться (Коцюб., 1, 1955, 455).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | городничий | городничі |
Родовий | городничого | городничих |
Давальний | городничому | городничим |
Знахідний | городничого | городничих |
Орудний | городничим | городничими |
Місцевий | на/у городничому, городничім | на/у городничих |
Кличний | городничий | городничі |