городи
ГОРОДИ, -ів, мн. Див. город2.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | городи | |
Родовий | городів | |
Давальний | городам | |
Знахідний | городи | |
Орудний | городами | |
Місцевий | на/у городах | |
Кличний | городи |
город
ГОРОД, у, ч. 1. розм., рідко. Те саме, що місто. В тім городі жила Дидона, А город звався Карфаген (Котд., І, 1952, 71); Щасливі ленінградці і ленінградки, що живуть у такім прекраснім городі, городі Леніна (Вишня, День.., 1950, 91).
2. спорт. Місце кожної команди в різних масових іграх, яке звичайно окреслюється лініями на землі.
ГОРОД, а, ч. Ділянка землі при садибі, здебільшого для вирощування овочів. Через левади та городи Два кума йшло з весілля до господи (Гл., Вибр., 1957, 47); За садом розглігся й город: картопля, капуста, помідори, морква, цибуля та інше (Смолич, III, 1959, 526).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | город | городи |
Родовий | города | городів |
Давальний | городові, городу | городам |
Знахідний | город | городи |
Орудний | городом | городами |
Місцевий | на/у городі | на/у городах |
Кличний | городе | городи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | город | городи |
Родовий | города | городів |
Давальний | городові, городу | городам |
Знахідний | город | городи |
Орудний | городом | городами |
Місцевий | на/у городі | на/у городах |
Кличний | городе | городи |
городити
ГОРОДИТИ, роджу, родиш, недок., перех. 1. Ставити що-небудь (огорожу, тин, паркан). - А що, Лавріне, чи будемо городити тин, чи, може, й без тину обійдеться? - сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 354); - Чи паркан городитиме? - дивувались люди, намагаючись розгадати наміри силача (Шиян, Баланда, 1957, 129).
@ Город городити - починати копітку безуспішну справу. - Та чи варт тоді город городити? Чи не краще тоді вдома лишитися?.. (Коцюба, Нові береги, 1959, 81).
2. перен., розм. Говорити дурниці, нісенітниці і т. ін. - Ти, дитино, не бійся того, що там татко городить у своїй ображеній амбіції (Фр., VIII, 1952, 52).
@ Городити теревені (небилиці, дурниці і т. ін.) - те саме, що городити 2. Нестор дивився на неї поблажливими, спокійними очима, як на дитину, яка городить теревені (Вільде, Сестри.., 1958, 572); Дурниці ти, Парамоне, городиш, все тобі жарти на умі (Ю. Янов., І, 1958, 459); Дорогою їх наздогнав Яків Плачинда.., їй [Любі] довелося городити Якову різні билиці й небилиці (Стельмах, І, 1962, 527).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | городжу | городимо |
2 особа | городиш | городите |
3 особа | городить | городять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | городитиму | городитимемо |
2 особа | городитимеш | городитимете |
3 особа | городитиме | городитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | городив | городили |
Жіночий рід | городила | |
Середній рід | городило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | городімо | |
2 особа | городи | городіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | городячи | |
Минулий час | городивши |