срібло-золото
СРІБЛО-ЗОЛОТО, срібла-золота, СРІБЛО-ЗЛОТО, срібла-злата, с., нар.-поет. Те саме, що срібло і золото. - То купуватимеш [корову]? - Тільки не ту, що без рога. - То - дорожче буде. - Скільки ж за ріг набавиш? - впік [Шмалій] словом. - Три карбованці. - Ого, дорогий в тебе ріг!.. Чи не з срібла-золота він? (Стельмах, І, 1962, 117); Єсть люде на світі - Сріблом-злотом сяють, Здається, панують, А долі не знають, - Ні долі, ні волі! (Шевч., І, 1963, 29); Молоді сиділи межи велетнів, одягнені в прекрасне вбрання, в сріблі-золоті... (Три золоті сл., 1968, 56); Під землею ж там палати, де вельможний Ох сидить, гарні, пишнії кімнати, срібло-злото скрізь ряхтить (Л. Укр., І, 1951, 274); Економ тут же на полі видав усім по срібному півкарбованцю і завзято потряс дзвінким мішечком: - Приходьте, люди добрі, завтра і сусідів приводьте! В пана ще хватить срібла-золота для вас! (Стельмах, І, 1962, 574).
@ Закупатися в сріблі-золоті див. закупатися2.