поміха
ПОМІХА, и, ж., рідко. 1. Те, що заважає кому-, чому-небудь; перешкода. Добре діло утіха, коли ділові не поміха (Укр.. присл.., 1955, 85); - Сон не поміха; хто спить - той не грішить! - обізвалася баба (Мирний, III, 1954, 307); [Ольга:] Я вашому щастю не поміха. Я нікому не заважаю (Зар., Антеї, 1962, 247).
2. тільки мн. Електромагнітні коливання, що викривляють сигнал, який приймається.