чоботар
ЧОБОТАР, я, ч. 1. Майстер, який шиє і ремонтує чоботи та інші види взуття; швець. Вона зросла на селі. Її батько був чоботар, мати заробляла на поденній, бо землі в їх не було (Гр., І, 1963, 262); Одягнувшись у все нове, Віктор біг з кравецької майстерні до чоботарів (Збан., Таємниця.., 1971, 192).
2. розм. Те саме, що шилодзьобка.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чоботар | чоботарі |
Родовий | чоботаря | чоботарів |
Давальний | чоботареві, чоботарю | чоботарям |
Знахідний | чоботаря | чоботарів |
Орудний | чоботарем | чоботарями |
Місцевий | на/у чоботарі, чоботареві | на/у чоботарях |
Кличний | чоботарю | чоботарі |