хрум
ХРУМ1, у, ч. , розм. Те саме, що хрумкіт. Мабуть, нема на світі більшої насолоди, як покурити в ранішній стайні: легко так, п'янко, а м'який конячий хрум десь аж до серця дістає (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 200)./
ХРУМ2, ХРУМ-ХРУМ, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що означає тріск при розжовуванні їжі. Коли чує: хрум-хрум. Він потихеньку туди, -аж там лисичка диню їсть (Сл. Гр.).
2. діал. Уживається як присудок за знач. хрумати. Сніг - хрум-хрум під ногами (Ів., Таємниця, 1959, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хрум | хруми |
Родовий | хруму | хрумів |
Давальний | хрумові, хруму | хрумам |
Знахідний | хрум | хруми |
Орудний | хрумом | хрумами |
Місцевий | на/у хрумі | на/у хрумах |
Кличний | хруме | хруми |