тюленебоєць
ТЮЛЕНЕБОЄЦЬ, бійця, ч. Той, хто займається промислом тюленів (див. тюлень 1). До півострова Мангишлак, де розташоване місто рибалок і тюленебійців, якихось дві з половиною години [літаком] (Рад. Укр., 12.III 1964, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тюленебоєць | тюленебійці |
Родовий | тюленебійця | тюленебійців |
Давальний | тюленебійцеві, тюленебійцю | тюленебійцям |
Знахідний | тюленебійця | тюленебійців |
Орудний | тюленебійцем | тюленебійцями |
Місцевий | на/у тюленебійці, тюленебійцеві | на/у тюленебійцях |
Кличний | тюленебійцю | тюленебійці |