толокувати
ТОЛОКУВАТИ1, ує, недок. Бути толокою, гуляти (про землю). Всі городи поорані, лиш мій толокує (Коломийки, 1969, 214); Вона заміряла з агрономом клин під ярові, сперечалася з дідом Кушкою, яке поле нехай толокує, а на якому посіяти люцерну (Мушк., Чорний хліб, 1960, 145).
ТОЛОКУВАТИ2, ую, уєш, недок., заст. Працювати толокою (див. толока2). Як толокують, то гарно й убираються (Барв., Опов.., 1902, 146).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | толокую | толокуємо |
2 особа | толокуєш | толокуєте |
3 особа | толокує | толокують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | толокуватиму | толокуватимемо |
2 особа | толокуватимеш | толокуватимете |
3 особа | толокуватиме | толокуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | толокував | толокували |
Жіночий рід | толокувала | |
Середній рід | толокувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | толокуймо | |
2 особа | толокуй | толокуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | толокуючи | |
Минулий час | толокувавши |