сусідка
СУСІДКА, и, ж. Жін. до сусід. Посидь, сусідко, - ще трошки видко (Номис, 1864, № 10888); Двері виходять на великий шкляний ганок, якого половина належить мені, а половина моїй сусідці (Л. Укр., V, 1956, 208); Сусідки оступили Параску, що бідкалася перед ними на невдалу невістку (Горд., II, 1959, 237); Я не помітила в куточку моєї сусідки по цеху (Ю. Янов., І, 1954, 59); * Образно. Молоді верби підсміхаються.., а одна якась, злобна сусідка,.. заступає [старій вербі] дорогу до сонця (Хотк., II, 1966, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сусідка | сусідки |
Родовий | сусідки | сусідок |
Давальний | сусідці | сусідкам |
Знахідний | сусідку | сусідок |
Орудний | сусідкою | сусідками |
Місцевий | на/у сусідці | на/у сусідках |
Кличний | сусідко | сусідки |