страхати
СТРАХАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка . 1. Своїм виглядом, своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін. викликати, вселяти почуття страху, переляку; лякати. Хрипить Терентій і з усієї сили б'є невідомого чоботом у груди. У того під роздертою сорочкою починає розходитись чорна пляма, вона теж страхає Терентія (Стельмах, І, 1962, 500); // Із погрозою говорити що-небудь, попереджати про щось; загрожувати. Становий з посередником вийшли з волості; стали на громаду гримати, далі страхати (Мирний, І, 1949, 304); Дошкуляв він рибалкам, залякував бакенщиків. Як тільки хто вловить риби, він тут як тут. Кричить, страхає, нагаєм шмагає і тягне собі рибу (Хижняк, Тамара, 1959, 94); // Робити загрозливий жест. Схилився [Коля] до самого уха й страхає пальчиком. - Цить, Петько! (Вас., І, І959, 216).
2. ким, чим або із спол. що. Викликати почуття занепокоєння, тривоги; залякувати. - Ну вже, ну! Годі тобі! Сама на себе лиха не закликай. - Ви усі мене тим лихом страхаєте, як вовком! (Вовчок, І, 1955, 187); Три доби Галинка страхала всіх своїм надривним кашлем (Жур., Звич. турботи, 1960, 220); Їй довелося городити Якову різні билиці й небилиці, навіть Романом страхати (Стельмах, І, 1962, 527).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | страхаю | страхаємо |
2 особа | страхаєш | страхаєте |
3 особа | страхає | страхають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | страхатиму | страхатимемо |
2 особа | страхатимеш | страхатимете |
3 особа | страхатиме | страхатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | страхав | страхали |
Жіночий рід | страхала | |
Середній рід | страхало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | страхаймо | |
2 особа | страхай | страхайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | страхаючи | |
Минулий час | страхавши |