спрощення
СПРОЩЕННЯ, я, с . 1. Дія за знач. спростити, спрощувати і стан за знач. спроститися, спрощуватися. Істотною рисою нової домни є те, що вона запроектована з урахуванням максимального спрощення системи завантаження (Рад. Укр., 25.VI 1957, 1); Наукова нормалізація літературної вимови, спрощення сучасного правопису, розробка питань стилістики різних жанрів мови - такі завдання поставило життя перед мовознавчою наукою (Літ. Укр., 26.II 1963, 2); Наше основне завдання: боротьба з усяким спрощенням і примітивізмом, з усякими свідомими і несвідомими спробами принизити героя наших днів (Мал., Думки.., 1959, 53).
2. лінгв. Зменшення кількості приголосних звуків у групі приголосних внаслідок випадіння деяких із них. З асимілятивно-дисимілятивними процесами тісно пов'язані різні спрощення у групах приголосних (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 213); // Те саме, що гаплологія.
3. лінгв. Те саме, що опрощення. Спрощення похідного (афіксального) слова - це такий процес, при якому внаслідок зрощення морфем слово втрачає здатність ділитися на морфеми і сприймається як просте непохідне (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спрощення | спрощення |
Родовий | спрощення | спрощень |
Давальний | спрощенню | спрощенням |
Знахідний | спрощення | спрощення |
Орудний | спрощенням | спрощеннями |
Місцевий | на/у спрощенні | на/у спрощеннях |
Кличний | спрощення | спрощення |