соромний
СОРОМНИЙ, а, е. 1. Те саме, що сороміцький. Одна жінка казала про себе, що вона Єва, зривала із себе сорочку і ходила голісінька, соромні речі говорила (Л. Укр., V, 1956, 166); Панотець ганьбить їх [селян].., показує на них пальцями та прикладає до них погані або й соромні прозвища [прізвиська] (Фр., VIII, 1952, 73); // у знач. ім. соромне, ного, с. Те, що виходить за межі загальноприйнятих норм пристойності. Чув [дядько] тілько, що соромне розказувалось (Мирний, V, 1955, 338).
2. Який соромить (у 2 знач.) кого-небудь, приносить безчестя, ганьбу. [Міріам:] Я всіх і все ненавижу [ненавиджу] за нього [за Мессію], і ворогів, і друзів,.. і той закон небесний, що за гріх безумних поколіннів [поколінь] вимагає страждання, крові й смерті соромної того, хто всіх любив і всім прощав (Л. Укр., II, 1951, 120); Сі нищі, тихі, покірні, босі, обідрані, - се соромний докір для тебе, громадо (У. Кравч., Вибр., 1958, 243).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | соромний | соромна | соромне | соромні |
Родовий | соромного | соромної | соромного | соромних |
Давальний | соромному | соромній | соромному | соромним |
Знахідний | соромний, соромного | соромну | соромне | соромні, соромних |
Орудний | соромним | соромною | соромним | соромними |
Місцевий | на/у соромному, соромнім | на/у соромній | на/у соромному, соромнім | на/у соромних |