сміхота
СМІХОТА, и, ж., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати сміх. Очевидячки, це вже сміхота, бо якщо я причинний, то й усі, в кого часом бува зденервування, теж причинні! (Крим., Вибр., 1965, 569); - Учора на затоці сміхота була. Галка Макогон чемпіонів мало не підрізала [не обігнала]... (Собко, Матв. затока, 1962, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сміхота | сміхоти |
Родовий | сміхоти | сміхот |
Давальний | сміхоті | сміхотам |
Знахідний | сміхоту | сміхоти |
Орудний | сміхотою | сміхотами |
Місцевий | на/у сміхоті | на/у сміхотах |
Кличний | сміхото | сміхоти |