самотинний
САМОТИННИЙ, а, е. Який здійснюється, відбувається і т. ін. без інших; самітний. Цей юнак зі своєю матір'ю та молодшим братом увійшли в самотинне життя Василя Архиповича свіжим струменем добра й спокою (Дор., Не повтори.., 1968, 40); Він полюбив гаї дрімотні, І тишу самотинних мрій, І зорі, й місяць золотий (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 54).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самотинний | самотинна | самотинне | самотинні |
Родовий | самотинного | самотинної | самотинного | самотинних |
Давальний | самотинному | самотинній | самотинному | самотинним |
Знахідний | самотинний, самотинного | самотинну | самотинне | самотинні, самотинних |
Орудний | самотинним | самотинною | самотинним | самотинними |
Місцевий | на/у самотинному, самотиннім | на/у самотинній | на/у самотинному, самотиннім | на/у самотинних |