обрідний
ОБРІДНИЙ, а, е. 1. Те саме, що рідкий 1. Мовчки струснув [Гришка] білявим, обрідним чубом (Кос., Новели, 1962, 161).
2. Те саме, що недорідний. - От і цього року посіяла жита на городі., а воно ріденько зійшло і вийшло обрідне (Н.-Лев., III, 1956, 332); Щороку сутужно Хомі.. Ще як вродить, то потягне хліба до весни, а сього року жито вродило обрідне, ярину град вибив... (Коцюб., І, 1955, 87); Зелені береги зливалися з половіючими хвилями обрідної низенької пшениці (Кач., Вибр., 1953, 340).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обрідний | обрідна | обрідне | обрідні |
Родовий | обрідного | обрідної | обрідного | обрідних |
Давальний | обрідному | обрідній | обрідному | обрідним |
Знахідний | обрідний, обрідного | обрідну | обрідне | обрідні, обрідних |
Орудний | обрідним | обрідною | обрідним | обрідними |
Місцевий | на/у обрідному, обріднім | на/у обрідній | на/у обрідному, обріднім | на/у обрідних |