обмовляти
ОБМОВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ОБМОВИТИ, влю, виш; мн. Обмовлять; док., перех. 1. Неприязно висловлюватися, говорити щось погане про кого-небудь; ганити, гудити. - Ніколи нікого не суджу і не обмовляю ані в очі, ані поза очі (Фр., III, 1950, 159); В останню мить баба Лисавета стямилась, не захотіла обмовляти свою невістку (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 130); // Поширювати неправдиві чутки, які плямують кого-небудь. Їх знов почали обносити та обмовлять по київських салонах (Н.-Лев., І, 1956, 629).
2. Несправедливо звинувачувати, зводити наклеп; оббріхувати. - Не крала я зроду-віку мого, пані, - одмовляє стара. . - Не по правді мене обмовляєте! (Вовчок, І, 1955, 137); - Не важко обмовити людину, а хто їй порадить, як цей час прожити? (Стельмах, Правда.., 1961, 365).
3. заст., рідко. Обговорювати. Хурман порався з фаетоном, а Савка крутивсь біля нього. Певно, вже обмовляють новини (Коцюб., II, 1955, 392).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обмовляю | обмовляємо |
2 особа | обмовляєш | обмовляєте |
3 особа | обмовляє | обмовляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обмовлятиму | обмовлятимемо |
2 особа | обмовлятимеш | обмовлятимете |
3 особа | обмовлятиме | обмовлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обмовляв | обмовляли |
Жіночий рід | обмовляла | |
Середній рід | обмовляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обмовляймо | |
2 особа | обмовляй | обмовляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обмовляючи | |
Минулий час | обмовлявши |