людний
ЛЮДНИЙ, а, е. Те саме, що багатолюдний. Збори були людні - зібралося ціле село (Рад. Укр., 31. III 1950, 2); [Галя:] Мені здається, добре б було учителькою стати... От, хоч і тут... Містечко тут велике, людне (Мирний, V, 1955, 157); Спинився [Саїд Алі] біля найбільш людної чайхани (Ле, Міжгір'я, 1953, 18); Який же він [шлях до міста] гучний, та людний, та порохний! (Вовчок, І, 1955, 288); є у мене звичка - ходити по вулицях і тулитися до людних місць (Ю. Янов., І, 1958, 236).
ЛЮДНИЙ, а, е, діал . Людяний. * Образно. - Цвісти між бур'яном - бодай би не діждати! На ввесь садок одна [Фіалка], та не людна; Дала красу веселая весна, Та не дала їй долі (Гл., Вибр., 1951, 140).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | людний | людна | людне | людні |
Родовий | людного | людної | людного | людних |
Давальний | людному | людній | людному | людним |
Знахідний | людний, людного | людну | людне | людні, людних |
Орудний | людним | людною | людним | людними |
Місцевий | на/у людному, люднім | на/у людній | на/у людному, люднім | на/у людних |