лицарство
ЛИЦАРСТВО, а, с., іст . 1. Збірн. до лицар 1, 2. Король Едвард не сподівавсь Шотландського повстання, Його лицарство розійшлось Уже на спочивання (Л. Укр., І, 1951, 358); На старих, бризками сивої піни окутаних Дніпрових порогах спочиває слава древнього козацького лицарства (Собко, Шлях.., 1948, 129).
2. Діяльність, поведінка і звички лицаря. Лицарські повинності гірше ярма, ти скинуть їх хочеш тепер, та дарма! У кров переходить лицарство! (Л. Укр., І, 1951, 440); Рано вмерла в Юрка сентиментальна дитяча уява про лицарство (Коз., Вибр., 1947, 105).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лицарство | лицарства |
Родовий | лицарства | лицарств |
Давальний | лицарству | лицарствам |
Знахідний | лицарство | лицарства |
Орудний | лицарством | лицарствами |
Місцевий | на/у лицарстві | на/у лицарствах |
Кличний | лицарство | лицарства |