копотіти
КОПОТІТИ, очу, отиш, недок., розм. Стукаючи, тупаючи, іти, бігти дрібними кроками. Ой ще зілля не кипить, А вже милий копотить (Чуб., V, 1874, 417); - Діду! Діду! - гукав хлопчик, чимдуж копотячи з гори (Мирний, І, 1954, 165); Вони [повстанці] вже переїхали через браму і копотять горі дорогою (Фр., VIII, 1952, 302); // Стукати, тупати, ідучи, біжачи дрібними кроками. Летить наш кінь! Він копитами на цілий всесвіт копотить... (Тич., II, 1957, 208); На вулиці Горького чисто, просторо, і ранком в урочистій тиші лиш дзвінко копотить чобітками дітвора та підлітки по асфальтових тротуарах (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 97).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | копочу | копотимо |
2 особа | копотиш | копотите |
3 особа | копотить | копотять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | копотітиму | копотітимемо |
2 особа | копотітимеш | копотітимете |
3 особа | копотітиме | копотітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | копотів | копотіли |
Жіночий рід | копотіла | |
Середній рід | копотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | копотімо | |
2 особа | копоти | копотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | копотячи | |
Минулий час | копотівши |