клопотуха
КЛОПОТУХА, и, ж., розм. Жін. до клопотун. Як та бідна курка-клопотуха, що знайде зернятко да й те оддасть своїм курчаткам, так і я усе до останнього жупана пороздавала своїм діткам (Сл. Гр.); * Образно. Як бригадир третьої бригади, цілком готової до сівби, він радів приходу весни і вітав її тихою.. посмішкою, ніби говорив: «Давай, давай, клопотухо, давай, мила, зачекалися ми тебе...» (Ряб., Жайворонки, 1957, 73).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клопотуха | клопотухи |
Родовий | клопотухи | клопотух |
Давальний | клопотусі | клопотухам |
Знахідний | клопотуху | клопотух |
Орудний | клопотухою | клопотухами |
Місцевий | на/у клопотусі | на/у клопотухах |
Кличний | клопотухо | клопотухи |