зсаджувати
ЗСАДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗСАДИТИ, зсаджу, зсадиш, док., перех. 1. з чого і без додатка. Допомагати кому-небудь, хто сидить на чомусь, спуститися наниз; знімати. Горпина, розчесавши Одарочку, зсадила її з лави, і та зараз потопотіла у кімнату (Мирний, І, 1954, 242); Сусіда Грицева, стара Семениха, ймила була раз Грицевого синка, Николу, в своїм саду на яблінці [яблуньці]. Зсадила його відти та й випарила, не жалуючи долоні (Март., Тв., 1954, 61); // Допомагати кому-небудь або примушувати когось вийти (з автомобіля, поїзда і т. ін.); висаджувати. Вони [моряки] зсадили її з грузовика швидко і вправно (Кучер, Чорноморці, 1956, 139); // перен., розм. Знімати кого-небудь з посади, яку він займав; скидати. - Ну, потривай же, Леонтію Петровичу! Поки ти мене скинеш з парафії, я тебе тричі зсаджу з твого писарства! - подумав о. Артемій (Н.-Лев., IV, 1956, 157).
2. Піднімаючи, поміщати кого-, що-небудь десь, на чомусь, допомагати вилізти на що-небудь високе, на когось високого. Карпо Джмелик.. із Северином зсаджували на гарбу віялку (Тют., Вир, 1964, 369); Дівчата ще надходили, хлопці їх зсаджували на ганок (Головко, II, 1957, 98); Миттю військо спорядили, На коня царя зсадили (Перв., Казка.., 1958, 24).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зсаджую | зсаджуємо |
2 особа | зсаджуєш | зсаджуєте |
3 особа | зсаджує | зсаджують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зсаджував | зсаджували |
Жіночий рід | зсаджувала | |
Середній рід | зсаджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зсаджуймо | |
2 особа | зсаджуй | зсаджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зсаджувавши |