злеліяний
ЗЛЕЛІЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до злеліяти. Власна гідність, непомітно злеліяна в ній новим ладом життя, відгородила Ксеню від літніх, неписьменних бабів (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 324); Гуртом колгоспники вертаються із поля, І осінь з ними йде багата і рясна, І в'ється молодо назустріч їм тополя, Немов злеліяна у боротьбі їх доля (Турч., Земле моя.., 1961, 17).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | злеліяний | злеліяна | злеліяне | злеліяні |
Родовий | злеліяного | злеліяної | злеліяного | злеліяних |
Давальний | злеліяному | злеліяній | злеліяному | злеліяним |
Знахідний | злеліяний, злеліяного | злеліяну | злеліяне | злеліяні, злеліяних |
Орудний | злеліяним | злеліяною | злеліяним | злеліяними |
Місцевий | на/у злеліяному, злеліянім | на/у злеліяній | на/у злеліяному, злеліянім | на/у злеліяних |