збрижений
ЗБРИЖЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до збрижити. В невеличких калюжках на тротуарі, збрижених вітерцем, грало сонце (Сміл., Сашко, 1954, 24); // у знач. прикм. На одну мить розступилися збрижені міхи на гармонії,- і ніжно, серце краючи, заспівали під'южисті голосники (Кос., Новели, 1962, 169).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збрижений | збрижена | збрижене | збрижені |
Родовий | збриженого | збриженої | збриженого | збрижених |
Давальний | збриженому | збриженій | збриженому | збриженим |
Знахідний | збрижений, збриженого | збрижену | збрижене | збрижені, збрижених |
Орудний | збриженим | збриженою | збриженим | збриженими |
Місцевий | на/у збриженому, збриженім | на/у збриженій | на/у збриженому, збриженім | на/у збрижених |