збрести
ЗБРЕСТИ, збреду, збредеш; мин. ч. збрів, збрела, ло; док. 1. перех. Перейти бродом. Велять мені річку брести, широкую та глибокую. Не сплисти, а ні збрести, ні очима перекинути (Чуб., V, 1874, 456).
2. неперех., перен. Раптово з'явитися, постати. А батька також не чути. Розпитувати в Данила, набридати людині? Коли б же батько... А то - бандит... І коли збрело це слово - злякалася (Ле, Ю. Кудря, 1956, 289).
@ Збрести в голову (на думку і т. ін.) - несподівано з'явитися (про раптову або нелогічну думку). «І збреде ж таке на думку, тьфу!» - сплюнула вона і повернула гадки на щоденні клопоти (Мирний, III, 1954, 100); // безос. - Слухай, друже! Чого це тобі збрело в голову купити цигарок? (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 171).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збреду | збредемо |
2 особа | збредеш | збредете |
3 особа | збреде | збредуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збрів | збрели |
Жіночий рід | збрела | |
Середній рід | збрело | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збредімо | |
2 особа | збреди | збредіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збрівши |