засокорити
ЗАСОКОРИТИ, рю, риш, док. 1. Почати сокорити, кудкудакати (про курей). Дзьоб свій витерла [курка] об крила: - От хвалько!.. - Та й пішла - засокорила: - Ко-ко-ко... (Нех., Казки.., 1958, 24).
2. перен., розм. Швидко й безугавно заговорити. - Матвію, чи ви забагатіли та не видите [бачите] людей, чи гордуєте Гузирями? - засокорила Гузириха (Чорн., Пісні.., 1958, 88).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засокорю | засокоримо |
2 особа | засокориш | засокорите |
3 особа | засокорить | засокорять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | засокорив | засокорили |
Жіночий рід | засокорила | |
Середній рід | засокорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засокорімо | |
2 особа | засокори | засокоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | засокоривши |