задзижчати
ЗАДЗИЖЧАТИ, чить, док. 1. Почати дзижчати. Кетяг бджіл впав у вулик і разом здорово задзижчав, неначе хто вдарив по цимбалах (Н.-Лев., IV, 1956, 196); Десь раптом муха задзижчить. Зашкрябає десь миша (Воскр., Поезії, 1951,66); // Почати утворювати звуки, схожі на дзижчання комах. Вибух грюкав - за вибухом. Густо задзижчали кулі в повітрі (Гончар, III. 1959, 326).
2. Утворити звуки дзижчання; продзижчати. Автоматники стрекочуть, і коло мене одна куля задзижчала (їв., Опов.., 1949, 19).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задзижчу | задзижчимо |
2 особа | задзижчиш | задзижчите |
3 особа | задзижчить | задзижчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задзижчав | задзижчали |
Жіночий рід | задзижчала | |
Середній рід | задзижчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задзижчімо | |
2 особа | задзижчи | задзижчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | задзижчавши |