загордувати
ЗАГОРДУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Те саме, що загордитися. [Демко:] Попробуй не випить на весіллі.., зараз скажуть: загордував!.. (Кроп., II, 1958, 196); Мар'яну на порозі зустрічала мати: - Загордувала, дочко, наче десь за морями живеш... А тут весь рід з'їхався: колядують (Кос., Новели, 1962, 91).
2. ким. Поставитися до кого-небудь з погордою, байдуже. Він, діставши вищу освіту, загордував своєю малописьменною матір'ю-селянкою (Рад. Укр., 27.III 1963, 3).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загордую | загордуємо |
2 особа | загордуєш | загордуєте |
3 особа | загордує | загордують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | загордував | загордували |
Жіночий рід | загордувала | |
Середній рід | загордувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загордуймо | |
2 особа | загордуй | загордуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | загордувавши |